Booleans?

May. 21st, 2025 03:32 pm
paserbyp: (Default)
[personal profile] paserbyp
Booleans are deceptively simple. They look harmless—just true or false, right? What could possibly go wrong? But when you actually use them, they quickly become a minefield.

After many years of coding, I have learned to tread very lightly when dealing with this simple type. Now, maybe you like Booleans, but I think they should be avoided if possible, and if not, then very carefully and deliberately used.

I avoid Booleans because they hurt my head—all of those bad names, negations, greater thans, and less thans strung together. And don’t even try to tell me that you don’t string them together in ways that turn my brain into a pretzel because you do.

But they are an important part of the world of programming, so we have to deal with them. Here are five rules that I use when dealing with Booleans:

1. Stay positive

2. Put positive first

3. No complex expressions

4. Say no to Boolean parameters

5. Booleans are a trap for future complexity

1. Stay positive

When dealing with Boolean variables, I try to always keep their names positive, meaning that things are working and happening when the variable is True. So I prefer expressions like this:

if UserIsAuthorized {
// Do something
}

rather than:

if !UserIsNotAuthorized {
// Do something
}

The former is much more readable and easier to reason about. Having to deal with double negatives hurts the brain. Double negatives are two things to think about instead of one.

2. Put positive first

In the spirit of staying positive, if you must use an if... else construct, put the positive clause first. Our brains like it when we follow the happy path, so putting the negative clause first can be jarring. In other words, don’t do this:

if not Authorized {
// bad stuff
} else {
// good stuff
}

Instead put the positive clause first:

if Authorized {
// Things are okay
} else {
// Go away!!
}

This is easier to read and makes it so you don’t have to process the not.

3. No complex expressions

Explaining variables are drastically underused. And I get it—we want to move quickly. But it is always worthwhile to stop and write things out—to “show your work,” as your math teacher used to say. I follow the rule that says only use && and || between named variables, never raw expressions.

I see this kind of thing all the time:

if (user.age > 18 && user.isActive && !user.isBanned && user.subscriptionLevel >= 2) {
grantAccess();
}

Instead, you should consider the poor person who is going to have to read that monstrosity and write it out like this instead:

const isAdult = user.age > 18;
const hasAccess = !user.isBanned;
const isActive = user.isActive;
const isSubscriber = user.subscriptionLevel >= 2;

const canAccess = isAdult && hasAccess && isActive && isSubscriber;

if (canAccess) {
grantAccess();
}

This is eminently readable and transparent in what it is doing and expecting. And don’t be afraid to make the explaining variables blatantly clear. I doubt anyone will complain about:

const userHasJumpedThroughAllTheRequiredHoops = true;

I know it is more typing, but clarity is vastly more valuable than saving a few keystrokes. Plus, those explaining variables are great candidates for unit tests. They also make logging and debugging a lot easier.

4. Say no to Boolean parameters

Nothing generates more “What the heck is going on here?” comments per minute than Boolean parameters. Take this gem:

saveUser(user, true, false); // ...the heck does this even mean?

It looks fine when you write the function, because the parameters are named there. But when you have to call it, a maintainer has to hunt down the function declaration just to understand what’s being passed.

Instead, how about avoiding Booleans altogether and declare a descriptive enum type for the parameters that explains what is going on?

enum WelcomeEmailOption {
Send,
DoNotSend,
}

enum VerificationStatus {
Verified,
Unverified,
}

And then your function can look like this:

function saveUser(
user: User,
emailOption: WelcomeEmailOption,
verificationStatus: VerificationStatus
): void {
if (emailOption === WelcomeEmailOption.Send) {
sendEmail(user.email, 'Welcome!');
}
if (verificationStatus === VerificationStatus.Verified) {
user.verified = true;
}
// save user to database...
}

And you can call it like this:

saveUser(newUser, WelcomeEmailOption.Send, VerificationStatus.Unverified);

Isn’t that a lot easier on your brain? That call reads like documentation. It’s clear and to the point, and the maintainer can see immediately what the call does and what the parameters mean.

5. Booleans are a trap for future complexity

And you build your system around that Boolean variable, even having Boolean fields in the database for that information. But then the boss comes along and says, “Hey, we are going to start selling medium drinks!”

Uh oh, this is going to be a major change. Suddenly, a simple Boolean has become a liability. But if you had avoided Booleans and started with:

enum DrinkSize {
Small,
Large
}

Then adding another drink size becomes much easier.

Look, Booleans are powerful and simple. I’m old enough to remember when languages didn’t even have Boolean types. We had to simulate them with integers:

10 LET FLAG = 0
20 IF FLAG = 1 THEN PRINT "YOU WILL NEVER SEE THIS"
30 LET FLAG = 1
40 IF FLAG = 1 THEN PRINT "NOW IT PRINTS"
50 END

So I understand their appeal. But using Booleans ends up being fraught with peril. Are there exceptions? Sure, there are simple cases where things actually are and always will be either true or false—like isLoading. But if you are in a hurry, or you let your guard down, or maybe you feel a bit lazy, you can easily fall into the trap of writing convoluted, hard-to-reason-about code. So tread lightly and carefully before using a Boolean variable.
yakov_a_jerkov: (Default)
[personal profile] yakov_a_jerkov
Я хотел отметить вот это высказывание Вэнса. Сказано это было как раз перед эпохальным телефонным разговором Трампа с Путиным:
If Russia is not willing to engage, eventually US has to say "this is not our war".
Не будем сейчас о морали и нравственности... Чисто с практической точки зрения, оцените всю мощь переговорной позиции США.

Россия должна перестать убивать!!! Но если она не хочет, то что ж, пусть продолжает, война-то не наша.

Возвращаясь же к морали с нравственностью, оцените вот этот кусок из трамповского труса сразу после звонка:
Russia wants to do largescale TRADE with the United States when this catastrophic “bloodbath” is over, and I agree. There is a tremendous opportunity for Russia to create massive amounts of jobs and wealth. Its potential is UNLIMITED. Likewise, Ukraine can be a great beneficiary on Trade, in the process of rebuilding its Country.
Значит, Россия напала на Украину, убила сотни тысяч украинцев, полностью уничтожила множество украинских населенных пунктов... Но ничего страшного, если она временно остановится на достигнутом, то, в награду за это, США поможет ей сказочно разбогатеть.

Украина, впрочем, тоже будет не в обиде. Она получит выгоду от торговли в процессе восстановления разрушенного Россией.

Телеграм: https://t.me/yakov_a_jerkov

Эта запись в ЖЖ: https://yakov-a-jerkov.livejournal.com/2324372.html

Ритчи и сложность

May. 21st, 2025 12:38 pm
vak: (Daemon)
[personal profile] vak
Хотите глянуть, чем занимался молодой Деннис Ритчи до того, как Кен Томпсон увлёк его игрой в Space Travel на PDP-7?

Статья Альберта Мейера и Денниса Ритчи "The complexity of loop programs" (PDF)

А сама игра вот тут: github.com/mohd-akram/st

Рубио

May. 21st, 2025 02:37 pm
yakov_a_jerkov: (Default)
[personal profile] yakov_a_jerkov
Я в последнее время как-то часто упоминаю, что мне тяжело наблюдать за происходящим. И тяжелее всего, наверное, смотреть на людей, которые, ради того, чтобы встать в строй трампистов, не просто отказались от своих прежних взглядов, но заменили их на прямо противоположные.

Ладно Рубио, я с ним лично не знаком, и, в его случае, хотя бы понятно, для чего он это делает. (Хотя тоже не очень понятно. Госсекретарь — это, конечно, уважаемая должность, но он вполне мог оставаться сенатором, то есть тоже далеко не последним человеком в американской политике.) Меня куда сильнее расстраивают жжисты. Никого из них я не встречал offline, но некоторых я знаю 15-20 лет. И они развернулись на 180 градусов исключительно ради... собственно, не так уж просто сформулировать ради чего.

А что касается Рубио, то поводом для этой записи послужил его сегодняшний отказ назвать Путина военным преступником.В этом нет ничего необычного — Путин теперь наш уважаемый партнер, какой же он, к черту, военный преступник? Забавно только, что тот же Рубио, до того, как он продал душу дьяволу, прочитал целую лекцию тоже госсекретарю, причем, что характерно, тоже трамповскому, как раз о том, что Путин — военный преступник.

Видео (оба):

Телеграм: https://t.me/yakov_a_jerkov

Эта запись в ЖЖ: https://yakov-a-jerkov.livejournal.com/2324123.html
lxe: (Default)
[personal profile] lxe
"Легенду надо подкармливать. Надо создавать сказочников, которые переложат наши слова на иной лад — тот, которым будет жить человечество через двадцать лет."
(классическая классика и канонический канон)


Как бы ни работать, только бы не работать. Не идет эта "станция таганская" из головы, и я вроде бы разобрался, почему.

Берем для сравнения — ну — кого бы взять из сравнимых долголетием не оппо-, а прямо жопортунистов с похожей бизнес-моделью? Возьмем, например, кустаря-самородка Олега нашего Газманова и его самый поэтически совершенный текст; чтобы не "ты мудачка, я мудак", а какое-то подобие лирики. Если поручить выбор мне, это будет "Петербург-Петроград-Ленинград" ("Фонари, фонари, фонари...").

Обе песни, так сказать, краеведческие. Развитие сюжета почти полностью состоит в движении наблюдателя в континуальном и контекстуальном пространстве. "Почти" — это с точностью до одного пируэта в контекстуальном времени; в "ППЛ" это "понял город, что выбрал дорогу не ту", а в "Таганской" — понятно что.

В "ППЛ" рифма ААББ с эпизодическими отступлениями (как в первом куплете), холостыми выстрелами, неточными рифмами ("никуда-назад"). Даже точные рифмы в основном односложные. Есть, для накопления напряжения, катрен с АААА (второй). Есть, я бы сказал, хорошая аллитеративная инерция, то на шипящих, то на заглавных "л-г-б-р-д". Есть разрывы в субъекте повествования ("роскошь фасадов и спин нищету" — "понял" лирический герой или город?). Вводные слова и повторы для наполнения ритма.

Теперь рассматриваем, как устроен куплет "Таганской". Его можно разбивать навосьмеро (по фактическим цезурам) или начетверо (по законченным фразам). Восемь частей рифмуются строго по правилу ААБВГГБВ (при четверном делении нечетные номера становятся внутренними рифмами). Если немного поддать размыть точность, Б дополнительно притягивается к А и Г; выходит ААаВГГгВ. "Б" (="а") третьего куплета притягиваются ко второму А более тесным швом, чем к первому (прием "догнать и еще раз").

Ударение в слове "Ленинград" задает мужскую рифму, в "Таганская" — дактилическую. Само по себе это не достижение, а только планка, но эту планку Шаганов держит во всех А, Б и Г. Запрятанной в потемки второго куплета (пока слушатель ждет, а где припев-то) "Москва-реке — чинарики" я вообще по-белому завидую; жаль, что словарь не мой.

Прыжок контекстуальной координаты времени в "ППЛ" происходит между делом, в "Таганской" — подчеркнут полной переменой аллитеративного ряда: вроде бы по общему содержанию песня не про "похороны Сталина", но на контрасте выходит, что именно про них, родимых, и это ретроактивно меняет смысл припева. У Газманова на этом месте — маятник интеллигентской рефлексии; у Шаганова — эвкатастрофическое избавление, причем, как и празднуемое в финале "воскресение" (церковное, полногласное), главное случается невидимо, "втихаря".

В первом эшелоне русского рока, по-моему, ни у кого не было и нет такого владения языком (наугад: Шклярский? Летов?). В интеллектуальном "бард-роке" — да: Щербаков, Арбенин ("тиха бескрайняя ночь на всех часовых поясах, а ты часовых обесточь — ты ведь знаешь толк в полюсах").
Но тут не бард-рок. Тут человеческий капитал совэстрады на страже риторического золота партии КГБ. Не жопортунизм, а Симонов с Лебедевым-Кумачом, выполняющие новый приказ.
selenga: (волчица)
[personal profile] selenga
Силы обороны Украины, в частности подразделения Сил беспилотных систем, в ночь на 21 мая поразили Болховский завод полупроводниковых приборов, что в Орловской области РФ

Источник: https://censor.net/ru/n3553465
selenga: (Default)
[personal profile] selenga
В Москве заявили об атаке беспилотников, в результате чего аэропорты временно не принимают рейсы.
Источник: https://censor.net/ru/n3553494

В динамике

May. 21st, 2025 02:20 pm
selenga: (волчица)
[personal profile] selenga
Общие боевые потери РФ с начала войны - около 974 770 (+1040 за сутки),
10 833 танка, 28 009 артсистем, 22 562 боевые бронированные машины
Источник: https://censor.net/ru/n3552965


Общие боевые потери РФ с начала войны - около 975 800 (+1030 за сутки),
10 834 танка, 28 067 артсистем, 22 567 боевых бронированных машин
Источник: https://censor.net/ru/n3553175


Общие боевые потери РФ с начала войны - около 976 780 (+980 за сутки),
10 835 танков, 28 090 артсистем, 22 569 боевых бронированных машин.
Источник: https://censor.net/ru/p3553419
vak: (бэсм-6)
[personal profile] vak
Парсер теперь можно вызывать из командной строки. Фактически это первый проход будущего компилятора. Сейчас он умеет выгружать синтаксическое дерево AST в форматах YAML или Grapviz DOT.

Соберём:
$ git clone https://github.com/besm6/c-compiler.git
$ cd c-compiler
$ make
$ cd build
$ ./cast
Usage:
    cast [options] input-filename [output-filename]
Options:
    --ast            Emit AST in binary format (default)
    --yaml           Emit YAML format
    --dot            Emit Graphviz DOT script
    -v, --verbose    Enable verbose mode
    -D, --debug      Print debug information
    -h, --help       Show this help message
Возьмём классический Hello World и перепрём в YAML:
$ cat hello.c
int main()
{
    printf("Hello, World!\n");
}
$ ./cast --yaml hello.c -
program:
  - external_decl:
    kind: function
    type:
      kind: function
      return_type:
        kind: int
        signedness: signed
      variadic: false
    name: main
    body:
      kind: compound
      body:
        - stmt:
          kind: expr
          expr:
            - expr:
              kind: call
              func:
                - expr:
                  kind: var
                  name: printf
              args:
                - expr:
                  kind: literal
                  kind: string
                  value: "Hello, World!\n"
Нарисуем картинку:
$ ./cast --dot hello.c hello.dot
$ dot hello.dot -Tpdf -ohello.pdf
Смотрим hello.pdf:

Пятая власть ?

May. 21st, 2025 09:42 am
vlkamov: Рембрандт. Автопортрет с широко открытыми глазами. (Default)
[personal profile] vlkamov
Показательная новость в Вести-Урал.
Алапаевские улицы стали объектом внимания блогерских масс. На видео действительно ужас-ужас, причём ямы явно не в этом году возникли. Но именно сейчас состоянием дорожного покрытия "заинтересовалась Алапаевская прокуратура"
1) Т.е. прокуроры годами ездили по этим улицам

всё видели сами и по ямам скакали, но "заинтересовались" только тогда, когда начали трезвонить блогеры.
2) Недавно ещё блогеры паразитировали на сообщениях информагентств и СМИ - было много перепостов, обсуждений. И вот уже начался обратный процесс: телевидение пасётся в блогах и черпает оттуда изрядную часть "своих" новостей.
3) Идиоты по привычке гогочут "кухарка управляет государством", а блогерские массы уже начинают влиять. Обидно, да.
andrzejn: (Default)
[personal profile] andrzejn
На Осокорках тихо, у мене все гаразд.

Чекаю на перемогу.
lxe: (Iron Sky)
[personal profile] lxe
"Her name, her name is … um … let me see, I forget which one this is. I’ve been dating a lot of people.”

Действительно — кто этих ефиоплянок разберет! Вот и ефиоплянин подтверждает.
kostya_moskowit: (Default)
[personal profile] kostya_moskowit
МОСКВА, 20 мая - ПРАЙМ. Чистый убыток "Объединенной авиастроительной корпорации" (ОАК) по РСБУ за первый квартал 2025 года составил 2,95 миллиарда рублей.
Долгосрочные обязательства на 31 марта этого года выросли до 678,712 миллиарда рублей, краткосрочные выросли до 887,835 миллиарда рублей.
Чистый убыток "Объединенной авиастроительной корпорации" (ОАК) за 2024 год составил 24,1 млрд рублей.
Выручка за 2024 год - до 198 млрд рублей.

Выручка за прошедший 2024 год - это только военные самолеты. Так как ни одного гражданского самолета заказчикам передано не было. Выпущенный с завода за весь прошлый год один Су-Перджет из старых запчастей на французском движке был передан внутри ОАК на испытания импортозамещаемых узлов.

За прошлый год в результате было снято руководство ОАК и его ключевых заводов. Но что мы теперь имеем? Долги на 1,5 триллиона рублей.

Но, как сообщают, на авиазаводах скопились уже десятки некомплектных самолетов в цехах и ангаров, которые ждут завершения испытаний и после этого их должны укомплектовать двигателями и проверенными испытаниями импортозамещенными запчастями. Делов-то.

Вот только что будет, когда Трамп заставит в качестве уступки в сделке по Украине, опять купить у американцев Боинги? Кому тогда понадобятся эти МС-21 и Су-Перджеты?

Теперь и Debian

May. 20th, 2025 11:43 am
vak: (Робот 1)
[personal profile] vak
businesswire.com/news/home/20250520907355/en/SiMa.ai-and-Wind-River-Collaborate-to-Enable-Seamless-AIML-for-Intelligent-Edge-Applications

"Delivering a convenient and seamless experience for developers, SiMa.ai’s MLSoC platform integrated with enterprise-grade Debian derivative eLxr project with commercial support provided by Wind River’s eLxr Pro, allows developers to easily customize and accelerate time to production. This integrated solution combines the freedom of open source with enterprise grade security, stability and compliance."

"The combined solution will be demonstrated at the Embedded Vision Summit in Santa Clara during May 20-22th at the SiMa.ai booth #603. In the demonstration, the SiMa.ai platform uses eLxr, a stable Debian derivative, which is the foundation for Wind River's eLxr Pro commercial Debian support."

Кто работает в embedded - знают компанию Wind River Systems и их знаменитую RTOS VxWorks. А нынче они ещё и embedded Linux поставляют, вкупе с нашим чипом.
kostya_moskowit: (Default)
[personal profile] kostya_moskowit
В Москве с 1 июня повысят стоимость билетов на основные виды городского транспорта, следует из сообщения дептранса. В целом рост составит 4–6 руб. на одну поездку.
Цена разовой поездки по карте «Тройка» вырастет до 67 руб. (сейчас — 63).
Проезд при оплате банковской карточкой подорожает с 70 до 74 руб.

Плюс 6% к цене на транспорт для жителя Москвы и Подмосковья. И цены у нас индексируют 2 раза в год.

Стабильность!

Russian nuclear weapons, 2025

May. 20th, 2025 09:23 am
vak: (Путиномедвед)
[personal profile] vak
Статья про текущее состояния российского ядерного оружия.

https://www.tandfonline.com/doi/epdf/10.1080/00963402.2025.2494386

жатва-2

May. 20th, 2025 10:47 am
lxe: (москво-фобос)
[personal profile] lxe
Давно не натыкался ни на концентрированные залежи москвы, ни на явное подтверждение моих связанных с ней реконструкций, а тут (в связи с возвращением на "станцию Таганскую" "гипсовой статуи, снятой втихаря") прокликал википедию вокруг Николая Расторгуева и его подментованного музыкального коллектива, и приблизительно офигел кое-что срослось.

Во-первых, Расторгуев подтверждает мою версию, что Москва — это "спорная территория" оруэлловского мира. "Океания" ставит во главу угла энергию, "Евразия" — логос, информацию, "Остазия" — живое вещество и экосистему, но "Москва" не признает никакой реальной materia prima; это в чистом виде субъективное "чего изволите". Вот это "чего изволите" называется "любе", "любое". "На любой вкус". (Это не единственная этимологизация, но она официальная; двухтысячного, что ли, года.)

Во-вторых, Матвиенко, Андрееву и Шаганову принадлежит сильно больше отпечатков на пыльных тропинках далеких планет, чем может показаться из военно-патриотического амплуа откосившего Расторгуева. Примерно половина всего запомненного мной из ранних девяностых — "рулетка — не хватает сил, уйди", "Черемушки", и вообще весь диапазон от "ночь яблоком стучит в окно" до "я надену трубы с парохода" — это, оказывается, их. Кто бы мог подумать (я некоторое время не мог).

"Поэтов-писенников" тут сложно обвинить; это у рокеров были и сценические образы, и фиксирующие их эксклюзивные договора, а попсовики выдавали "про Машу, Дашу, Клашу, Любовь, Анастасию" так же исправно, как фанерные исполнители озвучивали продукт их высокоинтеллектуального труда. Но этнографически тут простор для неопровержимых наблюдений за русским крестьянским бытом после крестьянства. Гарлем с ядерным оружием? Вот вам досье.
paserbyp: (Default)
[personal profile] paserbyp
Отець Агапій Гончаренко народився Андрієм Онуфрієвичем Гумницьким 19 (31) серпня 1832 року. Його батько Онуфрій був православним пастором у їхньому селі Кривень, Київської області, Україна. Як і його батько, мати Андрія, Євдокія, була гордою нащадкою давнього українського козацького роду — Богунів. У 1651 році, під час українсько-польської боротьби, полковник Іван Богун прийняв командування козацьким військом у битві під Берестечком, Україна, коли гетьмана Богдана Хмельницького викрали татари.

Дитина середнього класу, Гончаренко восени 1840 року вступив до бурси (інтернату для хлопчиків), а пізніше до Київської духовної семінарії. На початку свого життя він мав змогу на власні очі бачити страждання простих українських селян. «Під час відпусток я мав змогу бачити, як польська аристократія ставилася до наших православних і як їхні слуги б'ють дівчат батогами», – писав Гончаренко у своїх «Спогадах» (опублікованих у 1894 році Михайлом Павликом у Коломиї, Західна Україна (Галичина)).

Молодий Андрій намагався уникнути цієї неприємної сцени в селі. У 1853 році він закінчив Київську духовну семінарію і, одягнувши чернечий одяг, переїхав до Печерської лаври в Києві, щоб стати послушником. Саме тут він прийняв чернече ім'я «Ахапій». Ахапій був вражений, побачивши мирськість ченців. Їхнє життя різко контрастувало з бідністю та стражданнями сільських людей, з якими юний послушник стикався, виконуючи свої обов'язки помічника митрополита Київського Філарета.

12 липня 1857 року Гончаренко мав насичену подіями зустріч у Києві з князем Сергієм Трубецьким, політичним вигнанцем, який повернувся з країни після невдалого повстання декабристів 1825 року. Ця група повстанців, яка мала значну кількість послідовників серед офіцерського корпусу, мала на меті ліквідувати два стовпи Російської імперії — самодержавство та кріпацтво. Таємні товариства були створені як у Росії, так і в Україні в 1818 році. Ці змовники так і не розібралися з політичною проблемою, яку ставила Україна, але багато їхніх письменників висловлювали співчуття до героїчних традицій України, особливо до саги про козаків. Декабристський рух став каталізатором розвитку української політичної та культурної свідомості 19 століття. Його зустріч із Трубецьким надихнула Гончаренка продовжити справу декабристів.

Восени 1857 року Гончаренко опинився в Афінах, Греція. Священний Синод (керівний орган царської Російської православної церкви) рекомендував призначити архідиякона (ієродиякона) до Російської консульської церкви в Афінах. Митрополит Київський Філарет обрав на цю посаду свого молодого помічника. Ахапій швидко занурився в грецьку культуру та почав вивчати мову філософів. Перебуваючи в Афінах, він зв'язався з Олександром Герценом та Миколою Огарьовим — двома відомими російськими політичними емігрантами, які публікували антицарські матеріали в Лондоні. Живо згадуючи страждання та жорстоке поводження з селянами поблизу Києва, аморальність та пияцтво в монастирі, Гончаренко почав писати статті для цих лондонських видань, для «Колокола» (Дзвін).

Ополудні 2 лютого 1860 року київського архідиякона запросили приєднатися до Олександра Петровича Озерова, російського посла в Афінах, на вечерю на борту корабля «Русалка». Після посадки на це судно Гончаренку вручили папірець, у якому повідомлялося, що він заарештований і буде депортований до Росії. «Русалка» перевезла київського ченця до Константинополя, де його кинули до в'язниці разом зі «злодіями та п'яницями російського походження». За дванадцять днів, які знадобилися російському військовому кораблю, щоб дістатися до цього міста, друзі Гончаренка в Афінах зв'язалися зі своїми контактами в османській столиці.

16 лютого молодому ченцю допомогли втекти з в'язниці, і він негайно вирушив до Лондона, куди прибув 4 березня. Він пробув там близько вісімнадцяти місяців. Перебуваючи там, він зустрівся з Герценом, Огарьовим та італійським політичним емігрантом Джузеппе Мацціні. Гончаренко працював у Британському музеї класифікатором та нумізматом. Він продовжував писати для Герцена та працював друкарем у крамниці Людвіга Чернецького. Агапій добре заробляв за свою роботу. Йому вдалося фінансово допомогти численним російським біженцям, які стікалися до Лондона в роки політичної невизначеності за царя Олександра II.

Агапій продовжував писати статті для видання «Колокол». На початку 1861 року він почав використовувати псевдонім «Гончаренко», а згодом обрав псевдонім як прізвище. Наприкінці 1861 року київський чернець повернувся до Греції через Туреччину. У січні 1862 року він відвідав свого дядька, Дмитра Богуна, на Афоні. Пізніше того ж місяця, після подання прохання про висвячення там, його було висвячено на священика. З Греції отець Гончаренко вирушив до Єрусалиму. Коли російський консул у Святому Місті дізнався про його присутність, Агапію погрожували арештом та депортацією. Молодий священик мав рекомендаційний лист, наданий йому князем Іваном Гагаріним, російським римо-католиком. Це забезпечило йому захист Єрусалимського патріарха. За пропозицією Гагаріна український вигнанець деякий час викладав у єзуїтській школі в Ліванських горах. Зрештою він переїхав до Александрії, Єгипет, де знайшов притулок у англійця сера Семюеля Бейкера.

Отець Гончаренко відкрив невеликий магазин поблизу залізничного вокзалу Каїра. Саме тут він зазнав першого нападу на своє життя. Його грецький нападник зізнався, що його найняв російський консул, щоб «вмовити» священика покинути Александрію. Еллінські друзі Ахапія закликали його повернутися до Греції та подати заяву на отримання громадянства. Він так і зробив і отримав громадянство 6 червня 1863 року. Наступного року український емігрант подорожував грецькими островами та східними містами як перекладач для двох російських вчених, Ямонського та Перцова, які шукали слов'янські реліквії.

Гончаренко поступово дійшов висновку, що його народ може повною мірою реалізувати свій інтелектуальний та культурний потенціал за кордоном. Розмови з впливовими російськими політичними емігрантами в Лондоні переконали його, що йому слід емігрувати до Сан-Франциско, щоб відкрити російське видавництво. Молодий священик сподівався об'єднати слов'янський народ Тихоокеанського узбережжя Сполучених Штатів у сильну організацію. Він попрощався з Афінами 18 жовтня 1864 року. Корабель «Ярінгтон» перевіз його з Ізміра, Туреччина, до Бостона, штат Массачусетс. У Новий рік 1865 року український православний священик прибув до Америки.

Перша неофіційна служба Грецької православної церкви, яку провів в Америці отець Гончаренко 6 січня 1865 року, викликала інтерес місцевих членів цієї віри. У лютому цей український емігрант був гостем на вечері, яку влаштував єпископ Поттер з Трійці-каплиці в Нью-Йорку. На цьому зібранні він дізнався від присутніх духовенства, що минулого року православних капеланів, які супроводжували російський флот (командувачем якого, до речі, був український адмірал С. Лессовський), запросили відслужити літургію в єпископальних церквах цього міста. Російські священики відмовили, мотивуючи це тим, що православ'я забороняє їм служити в протестантських церквах. Вони сказали: «Ми не будемо мати справ з єретиками». Єпископ Поттер запропонував отцю Ахапію можливість відслужити літургію в церкві Святої Трійці, розташованій на 26-й вулиці в Нью-Йорку. 2 березня 1865 року український священик відслужив першу публічну православну службу в Новому Світі.

Гончаренку було тридцять два роки, коли він вперше привернув увагу двох американських газет, The New York Evening Post та The New York Times. The New York Evening Post (2 березня 1865 року) надрукувала довгий звіт про православну службу, що відбулася в каплиці Святої Трійці, характеризуючи її заголовком «Значна та політична церемонія». Газета «Нью-Йорк Таймс» (3 березня 1865 року) також присвятила кілька колонок огляду цієї Літургії та її значення для російсько-американських відносин. В одному абзаці було наведено цікавий опис українського священика-вигнанця.

«Російсько-грецький священнослужитель, преподобний Агапій Гончаренко, — приємний і гідний на вигляд священнослужитель приблизно п'ятдесяти років. Він росіянин за походженням і випускник церковної академії Санкт-Петербурга. Корабель «Олександр Невський», який близько дванадцяти місяців тому вирушив з цього міста до Афін, приніс звістку до грецької столиці, що в цій країні багато представників Православної Церкви не мають пастора, і він прибув, запропонувавши свої послуги, акредитований митрополитом Афінським та Священним Синодом Королівства Греції».

Можливо, п'ять років постійних подорожей Гончаренка та його густа борода робили його набагато старшим (50), ніж він насправді мав (32). Швидше за все, сам священнослужитель дещо змінив ці друковані деталі свого життя, щоб замаскувати свою присутність у Нью-Йорку від пильних очей царського уряду.

Невдовзі з київським священнослужителем зв'язався російський консул у Нью-Йорку, барон Роберт Остен Сакен, щоб навчити цього чиновника грецької мови. Минуле Гончаренка, що був у втечі, поки що залишалося прихованим. Гострий погляд двоголового орла (символу царської влади) невдовзі простежив невловимі обриси попередньої «злочинної» діяльності отця Агапія. Барона попросили заарештувати українського вигнанця. Консул відмовився ініціювати цю дію.

Гончаренко знову потрапив у заголовки газет 15 квітня 1865 року, проводячи православну службу в церкві Святого Павла в Новому Орлеані, штат Луїзіана. Він провів освячення цієї першої грецької православної церкви в Сполучених Штатах. Імперський уряд вжив рішучих заходів, щоб ізолювати його від грецьких друзів. 13 травня 1865 року грецького консула в Нью-Йорку, Кира Ботассі, відвідав російський посол, барон Едвард де Штекль. Росіяни погодилися виділити кошти на будівництво нової православної церкви в місті з пастором, отцем Ніколасом Б'єррінгом. Грекам було наказано розірвати зв'язки з отцем Агапієм, «ворогом Росії». Гончаренко був змушений шукати нову роботу. Американське біблійне товариство найняло його для перекладу Біблії арабською та церковнослов'янською мовами.

Завдяки знайомству з італійським революціонером Мадзіні, українець потрапив до будинку Джона Сітті у Філадельфії, чий дім був місцем зустрічей іммігрантів-італійських патріотів. 28 вересня 1865 року в Нью-Йорку Гончаренко одружився з Альбіною, дочкою пана Сітті. Альбіна Сітті стала супутницею українського емігранта на все життя і зробила важливий внесок у його видавничу роботу на узбережжі Тихого океану.

Царські шпигуни уважно спостерігали за життям київського вигнанця в Нью-Йорку. Займаючись перекладами Біблії, він ніколи не забував про свій попередній план відкрити видавництво на Західному узбережжі. 1867 рік остаточно переконав його здійснити свою мрію. Переговори про продаж Російської Америки Сполученим Штатам відбувалися взимку та навесні того ж року. 18 жовтня 1867 року російський прапор було востаннє приспущено в Сітці, Аляска. Починаючи з 1808 року, Сітка стала столицею Російської Америки.

Точний характер участі Гончаренка в купівлі Аляски залишається прихованим. Цілком ймовірно, що він зв'язався з державним секретарем Сьюардом десь у 1867 році. Перші американські публікації православного священика (1868) були започатковані на прохання Сьюарда. За чотирнадцять днів до відправлення росіян з Аляски отець Агапій та його дружина-вчителька сіли на пароплав «Америка» в Нью-Йорку та відпливли до Панамського перешийка. Він та Альбіна накопичили значну суму грошей — 2500 доларів. Під час подорожі на захід серед їхніх речей був друкарський верстат з кирилицею вартістю 1600 доларів.

Потяг перевіз їх п'ятдесят сім миль через Центральну Америку, а потім інший корабель 6 листопада доставив їх до Сан-Франциско.

Український вигнанець розглядав можливість заснування свого видавництва на Алясці, але боявся цензури з боку американської військової влади, яка там контролювала. Сан-Франциско, головний порт судноплавства та сполучення з Російською Америкою та з неї, пропонував більш підходяще місце. Будинок за адресою Маркет-стріт, 536, став домівкою для першої російсько-англійської газети, що видавалася у Сполучених Штатах, «The Alaska Herald» («Свобода»). Протягом наступних п'яти років друкарня отця Гончарека також була місцем збору колишніх жителів Аляски, а також біженців з Росії та Сибіру.

Цыгане и кони

May. 20th, 2025 03:22 pm
vlkamov: Рембрандт. Автопортрет с широко открытыми глазами. (Default)
[personal profile] vlkamov
Выглянул месяц и снова
Спрятался за облаками.
На пять замков запирай вороного -
Выкраду вместе с замками!

По происхождению цыгане - дравиды, выходцы из Индии. Глядя на Индию в исторической перспективе не видишь какого-то особого коневодства. В регионах преобладания дравидов - слоны, коровы, буйволы. В эпосе тоже не заметна лошадь. Великие Моголы, захватив Индию, моментально приземлились с коней (Моголы = монголы) и конница если и была, то в следовых количествах.

С чего это евродравиды прикипели к коням ? Что за точка бифуркации, поворотный момент ? Да, для тягания кибитки лошадь оптимальна. Но вот русский крестьянин тоже пахал лошадью, но такого поклонения не было. Разве что казаки выделялись трепетным отношением к коням, так ведь и по происхождению они в значительной мере - черкесы.
kotopes: (Default)
[personal profile] kotopes
https://www.gov.uk/government/news/joint-statement-from-the-leaders-of-the-united-kingdom-france-and-canada-on-the-situation-in-gaza-and-the-west-bank

Лидеры Британии, Франции и Канады требуют от Израиля остановить его новое наступление в Секторе Газа, иначе угрожают ввести санкции.
------------------------------------------
по моему мнению антиизраильская политика ЕС во многом есть ответ на антиевропейскую политику нынешнего президента США.
"Союзник нашего противника не наш союзник."
и ведь Трамп сам себя лишает рычагов - и на Путина, и на Украину, и на Европу.

PS а был суэцкий кризис, когда Британия и Франция выступили в союзе с Израилем, а грозили Израилю США.

------------------------------------------

а также ЕС ввели новый пакет санкций против РФ (без США) и сняли все санкции с Сирии

Profile

lafeber: george kennan (Default)
lafeber

May 2025

S M T W T F S
     12 3
456 78910
1112 13 14 1516 17
18192021222324
25262728293031

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated May. 21st, 2025 11:12 pm
Powered by Dreamwidth Studios
OSZAR »